Сучасні жінки від 30 до 40 віддають перевагу одруженим коханцям.
За дослідженням авторитетного американського журналу «Newsweek», жінки віком від 30 до 40 років набагато більше ризикують бути вбитими терористом, ніж знайти симпатичного, інтелігентного, неодруженого або розлученого чоловіка, за якого їм «світить» вийти заміж.
Тому вони вважають за краще залишатися одні, дбати лише про себе. І, будучи абсолютно самостійними, емансипованими та самозабезпеченими, коханців шукають серед одружених. Не сподіваючись на те, що рано чи пізно вони розлучаться. Чи є причини? Ось вони.
- Перша. За часів СНІДу одружений чоловік - набагато безпечніший вибір, оскільки про його здоров'я та відносну вірність дбає офіційна дружина.
- Друга. Сучасна коханка хоче бути і залишається одна, не обтяжуючи себе шлюбом та дітьми. Це залишає більше часу для кар'єри. Одружений чоловік грає роль закоханого нареченого, за якого їй ніколи не судилося вийти заміж. Чоловік, зауважте, набагато рідше дарував би їй квіти, водив у дорогий ресторан, якби взагалі йому спадало на думку робити це. На перший погляд, такі стосунки виглядають дещо цинічно. І не завжди доречно говорити в цьому випадку про кохання. Але, на думку сексологів, самотнім жінкам не лишається нічого іншого. Знайти вільного чоловіка стає важче.
Героїня сучасної зради - зазвичай вільна чи розлучена жінка з непоганим досвідом та зрілою самосвідомістю, іноді обтяжена у минулому любовною травмою. Обставини не надто на її користь, вона обирає одруженого чоловіка. І в цій ситуації начебто всі мають бути задоволені. Коханка - тому що в рідкісну вільну хвилину їй складає компанію уважний і ніжний коханець, який не боїться, що його просять змінити своє сімейне становище. Дружина - тому що у коханки немає намірів відібрати в неї чоловіка. І особливо - чоловік, тому що він спокійно живе і вдома, і в любовному гніздечку. Але це лише теоретично.
Любов не знає та не визнає правил.
За даними досліджень, більшість жінок хоча б раз у житті відчули, що значить бути «другою». Зв'язок з одруженим чоловіком починають поспішно, необдумано. Жінці іноді здається, що вона хотіла цього. Але якщо дійсно закохалася, хочеш не хочеш, становище стає нестерпним навіть просто тому, що вона змушена ділити кохану людину з кимось ще.
Сучасна коханка знає, що таке страждання. Вона залишається одна в новорічну ніч, змушена без неї проводити відпустку, не може відкрито піти з нею до театру чи на концерт. Коханка, як і раніше, на другому плані, не маючи права на того, кого любить. Живе потай і часто сумно, особливо напередодні вікенду, свято зберігається ним для сім'ї. Але психологи стверджують, що сучасна коханка відчуває менше почуття провини і набагато рідше наполягає на розлученні свого коханого, ніж раніше. Головний аргумент у доказах психологів, що коханка продовжує бути нещасною, - це відсутність рівноваги в її особистому житті, яка не менш небезпечна тепер, ніж десять років тому.
Відмінність сучасної коханки і в тому, що вона не випадково виявляється у власній ситуації і добре усвідомлює, що робить. Інше питання, чи вона задоволена своїм рішенням? У зв'язку з цим відзначають появу нового психологічного феномену: все частіше дружина та коханка стають друзями. Жінки набагато терпиміші за чоловіків, вважають психологи. Коханки зазвичай не ревнують до законної дружини, тоді як чоловік у подібній ситуації не виніс би, якби у його коханки були нормальні сексуальні стосунки з колишнім офіційним чоловіком. Чоловік не переносить думки, що змушений із кимось ділитися.
Багато сучасних коханок не одинаків. Нерідко вони навіть мають порівняно щасливо влаштовані шлюби. Але емоційний і сексуальний зв'язок поза сім'єю - особливо якщо жінка пристрасна, жадає ніжності - її тішить, молодшає, допомагає переносити одноманітність шлюбу. Коли подібний зв'язок починає втомлювати, жінка охоче перериває його і з новою силою закохується... у власного чоловіка.
Категоричний висновок і мораль вивести з цього важко. Кожен сам вибирає для себе модель найбільш підходящих, на його погляд, сімейних та любовних стосунків. Втішає лише те, що це рішення все ж таки залежить тільки від нас самих.
